СТАТТІ ТА ПУБЛІКАЦІЇ

Шлюбний контракт (шлюбний договір)

Може нашу слов’янську романтичність і трохи коробить при згадці шлюбного контракту, на відміну від західних країн, де така практика прижилася давно і набагато популярніша, але уникнути несподіваних поворотів долі, на жаль, вдається не завжди, а шлюби хоч і укладаються на небесах, розірвання їх дуже земна справа. І щоб цей процес не приніс додаткових неприємних несподіванок сторонам, законодавством України, зокрема главою 10 Сімейного Кодексу України, передбачено таке поняття, як шлюбний договір.

4

 

Шлюбний договір – це угода, оформлена в письмовій формі, яка підлягає нотаріальному посвідченню і регулює майнові відносини, визначає майнові права і обов’язки подружжя. Укладення шлюбного договору не тільки допоможе захистити інтереси подружжя, а й надасть можливість зберегти хороші відносини в разі розірвання шлюбу. З виникненням інституту шлюбу з’явився і шлюбний контракт. Так, що розглядати шлюбний контракт, як модне віяння буде помилкою. Раніше ст. 27-1 Кодексу України про шлюб та сім’ю регулювала подібного роду відносини, зараз шлюбним договором присвячена окрема глава 10 Сімейного кодексу України.

Шлюбний контракт може бути укладений як особами, що подають заяву про реєстрацію шлюбу, так і особами, які вже знаходяться в шлюбі. У першому випадку він вступає в дію з моменту реєстрації шлюбу, а в другому – з моменту нотаріального посвідчення.

В Україні шлюбний контракт регулює виключно майнові відносини, так як ч. 3 ст. 93 СК України каже: «Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми».

Шлюбним контрактом можна встановити, який режим власності буде використовуватися для всього майна або його частини:

спільна власність – це право власності, коли майно, нажите в шлюбі, під час шлюбу належить подружжю на праві спільної сумісної власності – при цьому для того, щоб, наприклад, продати будинок, потрібна згода обох  з подружжя. Саме цей режим і застосовується законодавством, якщо шлюбним контрактом не встановлено інше;

часткова власність – частки подружжя визначаються в контракті в будь-якому співвідношенні;

роздільна власність, коли окремі речі мають лише одного власника – одного з подружжя.

Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства. Можна обумовити пайову участь у прибутку одного з подружжя, наприклад, за договором чоловік зобов’язаний віддавати 40% від свого доходу, а в разі розлучення 10%. Можна вказувати і конкретні суми компенсації або виплат. Також можна прописати компенсацію за моральну шкоду одному з подружжя, наприклад, у випадку зради, постраждала сторона отримує певну суму.

Шлюбним контрактом неможливо встановити:

– обмеження правоздатності або дієздатності дружини / чоловіка;

– обмеження права звернення до суду для захисту своїх інтересів;

– регулювати особисті немайнові правовідносини (правила ведення домашнього господарства);

– не допускається одностороннє розірвання або відмова від шлюбного договору;

– інші обмеження, які суперечать основам сімейного законодавства (відмова від аліментів та інше).

Після підписання шлюбний контракт можна змінювати, вносити в нього доповнення, але все це робиться зі згоди чоловіка та дружини, і обов’язково повинно бути засвідчено нотаріусом.

Важливо звернути увагу на те, що за законом умови шлюбного договору ні в якому разі не повинні погіршувати становище будь-якого з подружжя (ч.4 ст.93 СК України), тому в разі невиконання умов контракту, порушник буде покараний позбавленням частки свого майна, в суді буде складно довести це, адже відбираючи в свою користь частину майна чоловіка/дружини, ви погіршуєте його становище.

Як бути особам, які перебувають у цивільному шлюбі?

На жаль, положення шлюбного контракту не мають ніякого відношення до осіб, що живуть в цивільному шлюбі, тому їх взаємини як майнові так і не майнові регулюються Сімейним кодексом України, зокрема, стаття 74. СК свідчить, що «… якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними …». Тобто, свої права та обов’язки, особи проживаючі в «цивільному шлюбі», можуть регулювати самостійно, шляхом укладення між собою договорів.
Автор: Черноволова Елена