Виключення з Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України абзацу третього п. 255 розділу 27 глави III спричинило дискусію щодо допустимості засвідчення вірності копії паспорта. При цьому основний аргумент на підтримку неприпустимості засвідчення  вірності копії паспорта заснований на тому, що існує відповідний заборона в п. 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян».

Законодавчою основою здійснення такої нотаріальної дії, як засвідчення вірності документа, є ст. 75 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Але засвідчення вірності копій, в тому числі і копії паспорта, можливе лише за наявності певних умов, спірними з яких, в даному випадку, є розуміння паспорта як документа і наявність/відсутність законодавчої заборони на вчинення такої нотаріальної дії.

Паспорт громадянина України є документом, що засвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Орган видачі паспорта – Міністерство внутрішніх справ України (МВС України), яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (абз. 1 п. 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України). Виникають певні сумніви щодо «кваліфікації» паспорта як документа, виданого підприємством, установою і організацією, у контексті приналежності МВС України до таких. Адже паспорт видається МВС України, яке є центральним органам виконавчої влади, а статус юридичної особи надано такому органу тільки для участі в цивільних чи господарських відносинах. Тому в перспективі доцільно було б однозначно визначити завірення копій (фотокопій) яких документів допускається – виданих органами державної влади та/або юридичними особами.

Що стосується, законодавчої заборони, Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, при умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Оскільки відсутні прийняті акти законодавства, що регулюють дану сферу відносин, а вищезазначений Указ не суперечить Конституції і Законам України, тому можна зробити висновок, що завірення копій паспорта не допустимо на підставі п. 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян », який свідчить, що« забороняється засвідчення вірності копій паспорта, документів, що його замінюють … ».

Вийти з даної ситуації, якщо все ж завірена копія необхідна (наприклад, при вимозі посольств), можна, зробивши переклад паспорта українською або англійською мовами, до якої додається копія цивільного паспорта, прошита та завірена печаткою разом з перекладом.

Грунтуючись на матеріалах статті к.ю.н., доцента кафедри цивільного права НУ «Юридична академія імені Ярослава Мудрого» В.Крат
Автор: Черноволова Елена