Сьогодні хотіла б зупинитися на наступному питанні: «Вихід зі складу засновників». Це може бути вихід учасника зі складу засновників ТОВ (ООО), ЗАТ, громадської організації … Порядок дій і варіанти виходу зі складу засновників в ТОВ (ООО) є різні. Для фізичної особи – засновника Законом встановлено дві альтернативи:

– скласти заяву про вихід зі складу засновників; 

– укласти договір про передачу права засновника іншій особі

(Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі).

 Правове обґрунтування виходу зі складу співзасновників підприємства шляхом нотаріального посвідчення заяви про вихід регулюється ст. ст. 147-148 Цивільного кодексу України, а також ч.3 ст.29 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Вищевказана стаття закріплює наступне: «У разі внесення змін до статутних документів, пов’язаних зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників ), або нотаріально завірений документ про передачу права засновника (учасника) іншій особі ».

Подання заяви про вихід зі складу засновників і передача своїх прав іншій особі є некоректною з точки зору того, що така заява має характер договору дарування (хоча на практиці багато хто є прихильником такого роду заяв). Так як така безкоштовна передача своїх майнових прав іншій особі є даруванням згідно ст. ст. 717, 718 Цивільного кодексу України та повинна оформлятися двостороннім договором, а не письмовою заявою про вихід. Хоча, якщо подивитися з іншого боку ст. 147 і ст. 148 Цивільного кодексу України дає нам таку можливість вийти зі складу засновників саме шляхом подачі нотаріальної заяви про вихід.

Однак, нотаріус не може засвідчувати справжність підпису на документі, який носить характер угоди (ч. 1 ст.78 Закону «Про нотаріат»). Таким чином, якщо в заяві про вихід з товариства буде зазначено, що права засновника передаються іншій особі і названо її ім’я, то це повинно розглядатися як договір дарування. Тому, з моєї точки зору, єдиним можливим і юридично аргументованим шляхом вирішення даного питання, а саме передачі своїх прав засновника іншій особі, є укладення договору купівлі-продажу (дарування, міни) майнових прав.

Основним недоліком складання заяви про вихід зі складу засновників, який не видно з першого погляду, є уявне заощадження, яка в перспективі може вилитися в пристойні витрати. Заощаджуючи на держмиті та нотаріальних витратах, особа, що поступається своїми правами, забуває про податки. При укладенні договору купівлі-продажу частки за номінальною вартістю  у продавця не виникає інвестиційного прибутку і як наслідок не сплачується податок на прибуток. А в разі подання заяви про вихід і переуступки своїх прав третій особі, такі правовідносини розглядаються як дарування корпоративних прав, і вже обдарована особа повинна сплатити податок у розмірі 5% від оцінки статутного капіталу, що найчастіше перевищує витрати попереднього варіанту.
Автор: Черноволова Елена