Людині, яка запитала, одружуватися йому чи не одружуватися, він (Сократ) відповів: “Роби, що хочеш, – все одно пошкодуєш”.

Діоген Лаертський

Відзвучав марш Мендельсона, дзвін келихів і поздоровлень стих, і почалося сімейне життя, яке, нажаль, не завжди безхмарне і довговічне, і як свідчить статистика, майже в половині подружніх пар закінчується розлученням. Але залишаються діти, які ні в чому не винні і потрібно усвідомлювати всю міру відповідальності за дане Вами життя.

Я думаю, для більшості з нас здається природним допомагати, піклуватись та, врешті-решт, просто утримувати своїх дітей, незважаючи на жодні життєві труднощі і перипетії, в тому числі, якщо батьки жити разом не можуть або не хочуть, і справа дійшла до розлучення. Також цей обов’язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття закріплений в статті 180 Сімейного кодексу України. Способи виконання обов’язку батьків утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (або за рішенням суду).

Цю домовленість між батьками можна закріпити за допомогою укладення аліментного договору, в якому встановлюються розмір та строки виплати аліментів. Згідно зі статтею 189 Сімейного кодексу України умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені цим кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Спосіб виплати аліментів встановлюється договором про виплату аліментів, це може бути виплата у твердій грошовій сумі, виплата частини від заробітку платника, погашення заборгованості за минулий час або виплата аліментів за майбутнім зобов’язанням, тобто про погашення аліментних зобов’язань за рахунок нерухомого майна.

У разі погашенні аліментних зобов’язань за рахунок передачі нерухомого майна, той з батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування може укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) – ст. 190 Сімейного кодексу України. Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Необхідні документи для посвідчення аліментного договору у нотаріуса:

– паспорти, ідентифікаційні коди сторін (тобто матері і батька);

– свідоцтво про укладання/розірвання шлюбу;

– свідоцтво про народження дитини.

Договір про виплату аліментів може бути розірваний або змінений за спільною згодою сторін, але в тій же формі, що й основний договір і також підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Автор: Черноволова Елена